Учора був радісний привід для зустрічі Андрія Немченка з мешканцями будинку 17, що по вулиці Павла Глазового.
Два роки люди судилися із «Криворіжгазом», який відмовлявся забезпечити квартири індивідуальними лічильниками. Після встановлення одного загальнобудинкового лічильника на два (!) будинки люди почали отримувати нечувані рахунки. Частина мешканців своїм коштом встановили індивідуальні прилади обліку. Тим, хто не мав такої можливості, нарахування здійснювалися за колгоспним лічильником. Обсяг спожитого газу розподіляли між споживачами пропорційно до кількості осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні. На практиці це означало, що багатьом людям доводилося платити за когось.
У серпні 2019 у цій справі поставили крапку. Апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін. Згідно з цим рішенням підприємство зобов’язали за свій рахунок встановити індивідуальні прилади обліку, припинити незаконні нарахування за показниками загальнобудинкових вузлів обліку газу і зробити перерахунок.
Син пенсіонерки, яка проживає в цьому будинку, з неприхованим обуренням зазначив: «Моя мама живе сама, а їй нараховують більше кубів, ніж мені з родиною. Чому монополіст досі виїжджає на таких людях?»
Андрій Немченко пояснив, що треба дивитися реальності у вічі та припинити чекати від монополіста турботи або співчуття і починати діяти: «На жаль, стикаюся з тим, що більшість людей уважають, ніби якось воно розсмокчеться. На це і розраховує монополіст. Лише 5–10% людей домагаються своїх прав. За рахунок решти підприємства на кшталт “Криворіжгазу” отримують мегаприбутки. Ще раз наголошую: монополіст розраховує лише на одне — на відсутність активності в цьому питанні. А я запевняю, її дійсно нема».
Чергову перемогу в боротьбі з «Криворіжгазом» Андрій вважає заслугою самих мешканців: «Люди були ініціаторами, збирали документи, радилися. У цій історії я виступив фактично лише інструментом. Без бажання мешканців нічого б не змінилося. “Криворіжгаз” продовжував би і надалі гріти руку на споживачах».
