Вчора відбулося чергове судове засідання за позовом депутатів міськради від «Сили Людей» до виконкому цієї ради як власника сайту петицій та громадянки Я. Андреєвої, нібито авторки брудної петиції про відкликання Юлія Морозова, Андрія Немченка, Світлани Сови та Сергія Поповича, яких безпідставно звинуватили в сепаратизмі та інших неприємних речах.

На минулому засіданні суддя І. Биканов – тепер уже здається, аби приспати пильність позивачів – зобов’язав Ярославну Андреєву з’явитись на суд. Усі чекали, що ж цього разу придумають «творці» петиції, щоб Ярославна не з’явилась.

Цікаво, чого вони більше бояться: того, що відповідачка не зможе і двох слів зв’язати, і це буде явно свідчити, що написати петицію та ще й подати на сайт вона аж ніяк не могола, а чи того, що загадкова жінка, не наділена високим інтелектом, заплутається в показах, і з’ясується, хто є справжнім автором петиції.

Легендарна Ярославна Андреєва таки з’явилася, за півгодини до суду подала заяву, що не зможе бути присутня і знов зникла. Зміст заяви свідчив про те, що нічого не заважало відповідачці бути присутньою на засіданні – це підкреслив у своєму виступі Андрій Немченко, який також наполягав, що засідання без відповідачки приведе в глухий кут, як і минулого разу, адвокат знову почне розводити руками і ухилятися від прямих відповідей. Та на прохання депутатів визнати явку відповідачки обов’язковою не зважили.

Вибудовування Андрієм Немченком логічного ланцюжку захисту, що є таким природним для усіх судових процесів в цивілізованих країнах світу, суддя Биканов взагалі назвав дебатами і попросив припинити.

Далі було цікавіше. Депутати все ж таки спробували отримати відповіді на основні питання у представниць виконкому Криворізької міськради. Так, Світлана Сова вимушена була кілька разів питати одне й те саме: «Хто є автором петиції? Хто проводив ідентифікацію петиції? Яким чином це робилось? Чи надавав банк ID-ідентифікацію? Хто проводив аналіз петиції щодо відсутності наклепу, неправдивої інформації?»

Та відповіді були настільки простими і передбачуваними, що навіть не потребували фіксування, не відрізнялись вони різнобарв’ям і зводились до одного: я цього не знаю, я не можу відповісти на це запитання, це не в нашій компетенції, на всі ці питання ми підготуємо відповідь на наступне засідання. У позивачів логічно виникли ще питання: А що ви робите на цьому засіданні? І що ви знаєте?

Представниці невпевнено зазначили, що петицію було проаналізовано на наявність у ній неправдивої інформації, але ніяк не могли пояснити ким, якою посадовою особою, яким відділом. Не дізнались і про те, хто зробив висновок, що петицію можна оприлюднювати. І зовсім розгубились, коли Юлій Морозов справедливо зауважив, що за логікою захисту виконкому подавати петицію може будь-хто.

Зависли в повітрі зали суду відповіді на питання про те, хто, кому і коли надав відеозвернення нібито авторки петиції.

95% доказів у матеріалах справи на підтримку поданого позову так і залишаються на папері та як, не дивно, не впливають на хід справи і на одіозного суддю, який миттєво припинив засідання суду, почувши про клопотання запросити на наступне засідання Сергія Маляренка. Його аргументи приголомшили: «Судове засідання заплановане до 11 години. Час вийшов».

Складається чітке враження, що процес, як завжди, банально затягується, бо хтось відчуває запах смаженого і поступово готує шляхи відступу.