або
Скільки можна годувати обіцянками?
Здавалося б, незначні, звичні речі суттєво впливають на життя окремих районів, селищ, житломасивів. Міст, який зв’язував два береги річки Інгулець, поєднував парки Гданцівський і Мершавцева, — яскравий приклад.
Демонтаж мосту навесні 2017 року позбавив мобільності мешканців Гданцівки та Військового містечка-1. Шлях на роботу, переміщення в бік історичного центру міста з того часу робляться з величезними гаками. А з відкриттям Гданцівського парку, напливом відпочивальників проблема стала ще гострішою.
Чи потрібен був демонтаж? Так, міст дійсно був аварійний. Чи достатньо чотирьох із половиною років, щоб вирішити питання? Вочевидь так. Чи повернули міст? Ні.
У минулому скликанні депутатів годували обіцянками, розповідаючи казки про комплектуючі, що нібито випускаються країною-агресором — Російською Федерацією. Але хіба ніде більше немає металургійного та сталеканатного виробництв?
«Чи є у нас програма з відновлення або реконструкції мосту між парками Гданцівським і Мершавцева? Досі — ані мосту, ані відповіді: хто проводив тендер, чому нам досі не повернули те, що в нас вкрали?», — озвучив питання під час сесії міської ради 24 листопада депутат від Сили Людей Андрій Немченко. Утім нічого нового від представників виконкому не прозвучало.
Провладна команда охоче створила незручності мешканцям Центрально-Міського району, а також зіпсувала одну з найбільш упізнаваних локацій міста. Повернути на місце вкрадене, виявляється, складніше.