Як і обіцяли, розповімо докладніше про екскурсійний маршрут нашим містом шведського експерта, лідера SILC Пера Олсон, що пройшов у межах спільної зі шведським центром розробки екологічної програми Сили Людей.
Інформацію та фотозвіт радо надав наш партієць, громадський активіст Олексій Квітко.
Спершу відвідали югоківський кар’єр, масштаби якого неабияк вразили Пера Олсона. Про всі цикли виробництва докладно і фахово розповів шведському колезі відомий у місті краєзнавець-екскурсовод Володимир Казаков.
Між промислових краєвидів югоківського кар’єра працювала машина, яка поливала дороги. Водночас трохи правіше арселорівські БелАЗи здіймали у повітря маси пилу, подавленням якого ніхто не переймався. Наочний приклад, як правильно і як неправильно, але вигідно…
Селище Ілліча з його екологією та власним стихійним звалищем подарувало також незабутні враження, додавши, на жаль, далеко не світлих фарб у загальну картину. Ситуація, про яку розповіла місцева активістка, по-справжньому обурила шведського науковця. Як виявилось, винахідлива адміністрація 80-ї тюрми дала вказівку в’язням вирубати на дрова дерева, зокрема дуби віком 50–70 років.
Далі були зелені пагорби з різноманітними рослинами, чудовою природою МОДРу, який продовжував контрастувати із зафорбованим Арселором помаранчово-сірим небом. Тут делегація разом із Пером трохи перевела подих. Полегшало, але не надовго. Зайшла розмова про занесених у Червону книгу жуків-оленів та жуків-носорогів. Інформація про те, що цих створіннь, які злітаються на світло ліхтарів біля супермаркетів, у нашому місті просто давлять, неабияк пригомшила гостя зі Швеції, де для жуків будують спеціальні будиночки, створюючи умови для розмноження та збереження рідкісного виду.
Невеличка, на перший погляд, незначна деталь, якою поділився Олексій, багато про що говорить. І про «дієвість» державних механізмів захисту природи, і про рівень екологічної свідомості кожного, про сформованість екокультури в населення та багато іншого.
Мимоволі в думках виникає сумна паралель: у Швеції турбуються про жуків більше, ніж наша, зокрема місцева, влада про людей, яких з її відстороненості, байдужості, а може, й участі травлять пилогазовими викидами.
Яскравим прикладом такого ставлення до людей для Пера Олсона стало село Степове, що на Інгульці, та його мешканці, що опинилось в оточенні териконів. Окрім того неподалік селища привільно розташувався, «цвіте і пахне» — та ще й як пахне! — офіційно закритий, але таки діючий сміттєвий полігон. До того ж він постійно тліє, отруюючи небезпечними речовинами все живе.
Сморід від звалищ, варварське ставлення до природи, нестерпні умови життя і помпезна набережна в районі авторинку «Термінал» розповіли шведському експерту про екологію нашого міста та екологію думок нашої влади більше за всілякі звіти.
Хочемо вірити — і для цього наразі займаємося посиленно розробкою дієвої реальної екологічної програми, — що одного разу до нас зі Швеції приїдуть, щоб побачити на власні очі місто великих підприємств, де максимально убезпечують людей та природу, де трубота про екологію є пріорітетною.