Сьогодні політики з минулого за московськими сценаріями продовжують кричати про «вєлікую пабєду» та піаритися на тих небагатьох ветеранах, які ще з нами. Водночас витрачаючи бюджетні кошти на сумнівні святкування і подачки. Ми ж хочемо говорити про інше. Про справді важливе.
Про те, що кожна війна – це страшно і боляче. Про те, що людське життя – найвища цінність, і що перетворювати людей на гарматне м’ясо заради імперських амбіцій – злочин. Про те, що ветеранам Другої світової війни, як і всім літнім людям, насправді важливі не бігборди з пафосними пустими словами та відгодованими обличчями непричетних персонажів, а систематичне піклування і захист. Про те, що людожерські режими – чи то нацистські, чи комуністичні – протирічать сутності й прагненням українського народу, і що наш шлях – у цивілізований європейський простір, а не в примарну дружбу з «братскімі народамі».
Саме тому ми, пам’ятаючи День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та вшановуючи День пам’яті та примирення, вклоняємося подвигу кожного ветерана. Ми цінуємо кожного, хто віддано працював, щоб зупинити нацизм і загарбання рідної землі, але хочемо говорити про головне: дивімося разом у майбутнє. Будуймо потужну і цивілізовану Україну. Захищаймо її всіма доступними способами. Ми мріємо і діємо, щоб мати країну, де головним бажанням людей щодо будь-якої війни буде не «можем павтаріть», а НІКОЛИ ЗНОВУ!