Здається, історія з «неопізнаним нелітаючим об’єктом» і занедбаною територією навколо нього майже завершилась. Депутат Криворізької міськради Сергій Попович домігся, щоб стихійне звалище, яке утворилося на прилеглій території законсервованого бізнес-об’єкта нерухомості й почало стрімко рости, прибрали.
Сергій розповідає: «Між будинками 34 та 37, що на Сонячному, є нерухомість, точну адресу якої з’ясувати неможливо, бо немає ні адресних табличок, ні її позначення на карті міста. Об’єкт час від часу орендували чи використовували для магазинів і кафе. Близько двох років приміщення стояло пусткою, а згодом перетворилося на притон для наркозалежних і смітник. А поруч із цією “пам’яткою архітектури” граються діти із сусідніх будинків.
Останній чи орендатор, а чи власник розпочав на території будівництво, вів його близько півроку, але зрештою законсервував, лишивши по собі цілі кучугури будівельних відходів, що згодом перетворилися на стихійне звалище в самому центрі мікрорайону».
Після звернення депутата до начальника інспекції з благоустрою Юлії Ставецької сміття почали вивозити. Сергій зауважив, що посадовиця із розумінням поставилася до проблеми та відреагувала оперативно: власнику об’єкта одразу винесли припис щодо усунення порушень Правил благоустрою в місті.
Нібито справа зрушила з місця. Але й тут не все гаразд. З’ясувалось, що безвідповідальний власник, щоб не дуже напружуватись та не ускладнювати собі життя виконав зобов’язання досить оригінально – вивіз сміття на сусідній смітник. Але, як то кажуть, номер не вдався: люди дізналися про махінації, і довелося зробити все за правилами.
Звалище нарешті прибрали, але території все ж таки належного вигляду не надали: люки відкриті, газони засмічені, смітники відсутні. Депутатові довелося взяти справу під особистий контроль, щоб довести її до кінця. Сергій був налаштований рішуче: «Я безпосередньо працюватиму з власником, поки не побачу кінцевого результату».
Сміття прибрали, люки закрили, територія потроху оживає. Лише так, поступово, маленькими, але впевненими кроками, без пустих обіцянок і гучних промов, можемо йти до сучасного європейського міста.