Згідно з останнім переписом населення, у Кривому Розі офіційно проживають представники понад 15 національностей. 0,22% з них складають вірмени — це п’ята за чисельністю громада в нашому місті. Тож півтори тисячі мешканців вірменського походження напевно зрадіють представникові в місцевій владі.
Ми поспілкувалися з Арамаісом Касумяном — економічним експертом, керівником бюро на ПАТ «ПівнГЗК» — про те, чого потребують національні меншини й місто в цілому.
Почнемо з найбільш очікуваного запитання. Чому ви йдете на вибори? Чого не вистачає міській спільноті?
Колеги, з котрими я наразі йду до міськради, сказали: «Ти нам потрібний». У нас спільне бачення багатьох процесів, які відбуваються в суспільстві. Я це зрозумів і з особистих розмов, і зі спілкування у соціальних мережах. І тут надійшла конкретна пропозиція — не погодитися на неї для мене означало би бути «кухонним аналітиком» або, як зараз модно казати, «диванним». Тому, звісно, я погодився.
Щодо того, чого ж не вистачає…Тут двома словами, мабуть, не відповім. Багато чого. Найголовніше — відкритої, чесної, готової до спілкування влади, що хоче якісних змін у системі керування містом. Я передбачаю криву посмішку читача: ще один теоретик чи навіть популіст. Проте це справді важливо! Спочатку відкрита, чесна й енергійна влада — і лише після цього з’являться пофарбовані лавки, якісні дороги, чисті узбіччя. Причому не раз на чотири-п’ять років, перед виборами, а регулярно.
У нашому суспільстві існує стереотип, що у міській раді мають сидіти «господарники». А ви економіст, людина з інтелектуальної сфери. Чи маєте організаційний, менеджерській досвід? Які ваші особисті якості можуть знадобитися криворіжцям?
Перш за все, мені ніколи не подобалося це усталене радянське поняття «хазяйствєннік». Що це взагалі означає? Якесь аморфне поняття. Знаєте, у мене воно асоціюється з типовим, я би сказав, анекдотичним уявленням про чоловіка, який намагається робити абсолютно всю хатню роботу. Незалежно від того, чи тямить у ній, чи ні. Нічого не нагадує? «Навіщо сантехник? Я сам поміняю кран, і систему електропроводки поміняю. І адвокат не потрібен, хіба я сам позивну заяву не напишу?»
Я глибоко переконаний, що депутати міських і районних рад мають бути фахівцями й гарно розумітися на одній чи максимум кількох сферах. Гарно, професійно — то ключовий момент. Власне, перше питання, яке я поставив лідеру нашого списку (Юлію Морозову. — прим. ред.), коли він мене запрошував: чи є в нас такі фахівці?
Відповів?
Ще б пак! Подивіться список наших кандидатів: юристи, економісти, медики, фахівці з освіти, люди з досвідом організації ОСББ (об’єднань співвласників багатоповерхових будівель — прим. ред.), спортсмени, громадські активісти. Я скажу чесно: коли на нашому представленні познайомився з майбутніми однопартійцями, був шокований. Востаннє переживав подібне, коли понад десять років тому прийшов у клуб інтелектуальних ігор: всі такі цікаві, багатогранні.
Все ж таки щодо досвіду й особистих якостей…
Я не тікаю від запитання, просто про деякі речі можу говорити, здається, безкінечно (усміхається. — прим. ред.). Звісно, я маю менеджерський досвід: був і підлеглим, і керівником, працював і в освіті, і на підприємстві. Економіст, асистент кафедри, інженер, начальник бюро, начальник відділу — довелося багато місць спробувати. Проте основний мій фах — економічний. Буду допомагати реалізувати задачі партії «Сила Людей» у сфері бюджетування й у різних економічних програмах.
Є якісь «начерки»?
Бюджетування й інша економічна аналітика — сфера практична. Щоби сказати щось напевне, треба попрацювати з даними, зрозуміти, що стоїть за тією чи іншою цифрою. Звісно, є ідеї, є загальне уявлення, проте кривити душею не буду — багато з чим доведеться розбиратися вже «на місці».
А якщо не пройдете до міськради?
Добре, повернімося до теперішнього. Ви людина сімейна, виховуєте маленького сина. Як проводите вихідні, відпустку? Де гуляєте з сином?
Так, у мене є кохана дружина й син Тельман. Звісно, відпочиваємо разом. Часу обмаль, на жаль, але сім’я завжди була на першому місці в питанні мого вільного часу. Де гуляємо? По-різному: то на Східному-1, де живемо, то на МОДРі, коли приїжджаємо до моїх батьків, нерідко й на дачі тестів буваємо. Я звичайна людина, навряд чи мої вихідні відрізняються від вихідних більшості криворіжців.
Є особисто ваші улюблені місця?
Дуже подобається на скелях МОДРу. Це недооцінений об’єкт відпочинку в нашому місті, я вважаю. Відпустку останніми роками після народження сина проводимо без далеких поїздок, переважно вдома. Проте дуже хочеться подорожувати — і мені, й дружині. Та Тельман замалий ще, встигнемо.
А що би хотілося змінити? На тому ж МОДРі, наприклад? Просто погляд батька…
Суто з погляду батька складно. Я ж по модрівському округу обираюся, та й жив там довго, тому проблеми району знаю дуже добре. На МОДРі немає дитячих і спортивних майданчиків. Біля школи №5 є один, але там переробляти й доробляти багато чого потрібно, він небезпечний. Наразі ж — то декорація до фільму жахів, а не спортмайданчик.
Дуже красива частина МОДРу — оглядовий майданчик на скелях, як іти з вулиці Сташкова. Та цивілізованого доступу туди немає, бо майже впритул побудували приватні будинки. І це, на хвилинку, на території заповідника й геологічної пам’ятки природи!
На Весняній вулиці з незрозумілої причини — величезне звалище сміття. Гадаю, там проводити дозвілля навряд чи приємно. І таких прикладів удосталь, точно є над чим працювати.
Наскільки мені відомо, вірменська громада досить чисельна в нашому місті. Як плануєте відстоювати її інтереси, якщо пройдете до міської ради? Яких ініціатив потребує громада?
Одним із ключових напрямів у наших програмних засадах є теза: «Рівні можливості для життя, розвитку, бізнесу». Рівні для всіх, розумієте? Чи то вірменська, чи будь-яка інша громада. Я не планую особливих дій виключно «під вірменську громаду». Потрібно розділяти: я як представник громади — і я як потенційний депутат міськради. Це два різних «я». У якості представника намагатимуся зберегти нашу культуру, мову, певні традиції, братиму участь у заходах, що організовує громада. У ній справді дуже активні й енергійні люди. Вони постійно проводять зустрічі, заходи. Нещодавно організували дитячу недільну школу для вивчення вірменської мови.
Вірменські активісти крутіші за мене, я їм не потрібний (сміється. — прим. ред.). Але, як потенційний депутат міськради, маю піклуватися про те, щоби наше місто було комфортним для життя й праці кожного криворіжця. Незалежно від його приналежності до певної національної чи релігійної громади.
Так, Кривий Ріг — багатонаціональне місто. Вірмени, поляки, греки, євреї… Чи на достатньому рівні влада опікується збереженням їхньої культури? Можливо, наразі є якісь проекти, про які ми не знаємо?
Влада такими «тонкими матеріями» навряд чи займається. Мені взагалі здається, що є щось штучне, неприродне в тому, аби питаннями збереження культури, мови, традицій національних громад опікувалася держава чи керівники міста. Це прерогатива виключно самих громад. Захотіли — створили. А роль державних чи місцевих влад у тому, щоби не заважати будувати осередки, а коли вони звертаються з ініціативами — допомагати.
Христина Тульчинська